конверт з маркою коштує майже 2 грн.
смс коштує майже 40 коп.
e-mail відіслати коштує близько 0 коп. (якщо у вас безлім, то це приблизно так)
отака сумна історія рідного краю(((
звичайно, що вигідно!!! чим більший капітал у банку, тим більший оборот і прибуток від нього
система виграє, а користувач рахує недоліки і боїться, що банк пукне мильним бульбашком (як радянські картки в 1991-му і банк «Україна» кілька років тому).
Може для громадян у розвинених країнах це майже нічого, бо в них співвідношення зарплати і видатків нормальне. Але особисто для мене кожна гривня дорога.
можливо…
але я поїхав пару днів тому і мене тепер мучить ця ситуація
бо майже так само тато минулого року спалив на дачі старі бабусині молитвенники, видані до 1939 року
на моє обурення він відповів: «вони були старі»
до слова, про чеки
кілька днів тому я був «приємно» здивований, коли побачив, що в банкоматі людям знімається гривня (а може, і дві — в щасливому пориві не запам'ятав) за роздрукування чека
скільки паперу і фарби на нього йде — не можу зараз докладно порахувати, але точно менше гривні
можливо, це нововведення не нове, просто я застарілий?..
минулого разу, коли був вдома, застав таку коротку розмову:
тато: «слухай, там в шафі вже повно всякого хламу, книжки всякі, може подивимось та й дещо повикидаємо?»
мама: «подивимось»
Та спосіб зібрати гроші можна придумати: знайти однодумців, організувати виставку, майстер-класи, навіть школу вишивки. Хоч по чуть-чуть, але справа буде рухатися. На Тернопільщині знайдуться люди, котрі захочуть відвідати такі промо-акції і зможуть вкласти сякий-такий мінімум, це ж не схід!
До речі, хто з вкурсівців може похвалитися, що в його сім'ї займаються народною вишивкою?
Я можу. Хто ще?
Нам викладачі вибору на пропонували, все було так, як Ви і кажете: з розхолодженням.
І ще була небезпека у викладача: набриднути (бо пара здавалася довшою)!
Особливо добре пам'ятаю лютий, коли ми прийшли в холодні аудиторії після канікул, і нам поставили дві пари з української літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття. Вів декан Бунчук. Хоч як цікаво він розповідав, але слухати його так довго було просто неможливо. Тричі ми йшли на перерву і всі три рази поверталися під його голос.
Але якось та й витримали))
а шо, старий, файно…
особливо сподобалися восьма фотка (де дитина в ведмежій одежі така скривлена-скривлена), десята (де хлопець з крилами схожий на волохатого метелика) і тринадцята (ця нагадала мені нашу з тобою спільну знайому… знаєш, котру;))
подзвоніть до бога
сказати що закінчуються
батарейки в цього світу
він знає котре зарядне
бо ми не годні знайти доступ
до мережі без дротів
всюди потрібен якийсь пароль
а старий пароль не діє
ми вже й поплуталися
котрий з них старий
а котрий ортодоксальний
то подзвоніть до бога
зрештою скажіть його мило
і на котрім він сервері
і що писати в темі
аби не подумав що то спам
смс коштує майже 40 коп.
e-mail відіслати коштує близько 0 коп. (якщо у вас безлім, то це приблизно так)
отака сумна історія рідного краю(((
видавалося справді всякого повно і багато ще й примусово
система виграє, а користувач рахує недоліки і боїться, що банк пукне мильним бульбашком (як радянські картки в 1991-му і банк «Україна» кілька років тому).
але я поїхав пару днів тому і мене тепер мучить ця ситуація
бо майже так само тато минулого року спалив на дачі старі бабусині молитвенники, видані до 1939 року
на моє обурення він відповів: «вони були старі»
кілька днів тому я був «приємно» здивований, коли побачив, що в банкоматі людям знімається гривня (а може, і дві — в щасливому пориві не запам'ятав) за роздрукування чека
скільки паперу і фарби на нього йде — не можу зараз докладно порахувати, але точно менше гривні
можливо, це нововведення не нове, просто я застарілий?..
тато: «слухай, там в шафі вже повно всякого хламу, книжки всякі, може подивимось та й дещо повикидаємо?»
мама: «подивимось»
До речі, хто з вкурсівців може похвалитися, що в його сім'ї займаються народною вишивкою?
Я можу. Хто ще?
яку — поки що не знаю :(
І ще була небезпека у викладача: набриднути (бо пара здавалася довшою)!
Особливо добре пам'ятаю лютий, коли ми прийшли в холодні аудиторії після канікул, і нам поставили дві пари з української літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття. Вів декан Бунчук. Хоч як цікаво він розповідав, але слухати його так довго було просто неможливо. Тричі ми йшли на перерву і всі три рази поверталися під його голос.
Але якось та й витримали))
особливо сподобалися восьма фотка (де дитина в ведмежій одежі така скривлена-скривлена), десята (де хлопець з крилами схожий на волохатого метелика) і тринадцята (ця нагадала мені нашу з тобою спільну знайому… знаєш, котру;))
у мене сесія не була причиною святкувати, але і не була джерелом страху. переважно це була річ, котру треба «відбути».
сказати що закінчуються
батарейки в цього світу
він знає котре зарядне
бо ми не годні знайти доступ
до мережі без дротів
всюди потрібен якийсь пароль
а старий пароль не діє
ми вже й поплуталися
котрий з них старий
а котрий ортодоксальний
то подзвоніть до бога
зрештою скажіть його мило
і на котрім він сервері
і що писати в темі
аби не подумав що то спам