З музикою — переважно так і стається: дитині спочатку подобається, а потім набридають незрозумілі теорії. Я теж вчився в музичній школі, на фортепіано. Треба було вчитися, здається, 7 років. Я кинув у березні, не закінчивши чи то 5, чи то 6 класів. Спочатку подобалося, але потім — коли почали ЗМУШУВАТИ, я пішов на принцип: перестав вчитися взагалі. Зараз мені подобається грати на фортепіано, люблю вдома посидіти за ним. Але все рівно — про музичну не шкодую, що кинув. Думаю, вся справа була в тому, що вчителі не вміли нас зацікавити.
Та й взагалі, розуміння музики приходить у старшому віці, а не в 10 років чи, не дай боже, в 7.
У нас багато в чому офіційна освіта недорозвинута.
Технології стихійної освіти? Як викладач скажу: хочеться і ще й дуже, але якби була віддача від працедавця (наприклад, університету) — і в сенсі нормальної зарплати, і в сенсі моральної підтримки… А то лиш суцільні методичні штучки, папірчики, підписи, документи, звіти, плани, програми, бали, відсотки, чергування… І чим їм докажеш, що наше дєло правоє???
ще продавцям можна:
— приклеювати карточки з ціною скотчем до останньої сторінки,
— писати ціну на книжці чорним маркером,
— писати ціну на переді книжки чорним маркером,
— псиати ціну на переді книжки чорним маркером і ставити підпис,
— приклеювати цінники кислотних кольорів з написами «Cena… z?.»,
ось.
більше садизму поки що не можу придумати.
Так, пси люблять, навіть не стільки люблять, скільки віддаються (в хорошому сенсі слова).
А коти — то справжні демократи (маю право, мене не чіпай, я гуляю як сам хочу).
Хоч це не робить одних кращими за інших, усі по своєму хороші!:)
Та й взагалі, розуміння музики приходить у старшому віці, а не в 10 років чи, не дай боже, в 7.
Технології стихійної освіти? Як викладач скажу: хочеться і ще й дуже, але якби була віддача від працедавця (наприклад, університету) — і в сенсі нормальної зарплати, і в сенсі моральної підтримки… А то лиш суцільні методичні штучки, папірчики, підписи, документи, звіти, плани, програми, бали, відсотки, чергування… І чим їм докажеш, що наше дєло правоє???
— приклеювати карточки з ціною скотчем до останньої сторінки,
— писати ціну на книжці чорним маркером,
— писати ціну на переді книжки чорним маркером,
— псиати ціну на переді книжки чорним маркером і ставити підпис,
— приклеювати цінники кислотних кольорів з написами «Cena… z?.»,
ось.
більше садизму поки що не можу придумати.
поступово цей сайт перетворюється на звичну соціальну мережу.
Але, повертаючись до спрямованості цього блогу, смерть собаки, котрого любиш, сприймається як смерть людини… Дорогої людини.
Бажаю таких щодня:)
А коти — то справжні демократи (маю право, мене не чіпай, я гуляю як сам хочу).
Хоч це не робить одних кращими за інших, усі по своєму хороші!:)