У моєї бабусі колись було багато собак, кожна — у свій час. Я застав тільки останнього. Його звали Бурком. Він був світлим, трохи рудим, трохи бурим.
Ми з ним дуже любилися. Я йому вичісував шерсть, гладив, чистив очі. Але вже років десять його нема: інші собаки загризли. Це сталося тоді, як бабуся переїхала на зиму до нас і на обійсті нікого не залишилося. Поховали ми його біля липи.
Стосовно якості перекладу — не знаю, бо в німецькій поки що не дуже.
А стосовно «переклЯду» — то це, напевно, нехитра авторська витребенька (у доброму сенсі), бо вже слово «переклАдач» в наступному реченні — традиційної орієнтації.
Пані Віро, а можна детальніше про те, як «чортківчани на голому ентузіазмі змогли відзняти пластиліновий мультик про своє місто»? Де його можна знайти в неті чи ще десь?
гарячим вином можна лікуватися)))))) люди померзли, поки дивилися на тії салюти.
а феєрверки — це вже марнотратство (гріх!, за християнською концепцією)
До речі, літературна українська мова створена на базі наддніпрянського говору. Цим пояснюється той факт, що мешканці центру України легше її засвоюють.
А на заході України мало того, що розмовна мова мало відображена в офіційній, та ще й варіюється в кожній області. Тому й така ситуація.
Сказавши, що декотрі українці пишуть тут неукраїнською, я не обмежив їх, а висловив свою думку. Не знаю, чи тобі це знайоме — коли твою мову зневажають, то потім треба довго працювати, аби вивести ложку дьогтю з бочки меду.
Мене батьки вчили: «Своє люби, чуже шануй».
Тому чуже я шаную (мов є тисячі і носії для кожної потрібні, не маю нічого проти інших народів), але своє стараюся оберігати, бо інакше після мовної мішанини прийде мішанина в ментальності (особливо якщо це здійснюється за рахунок мого світу).
1) Книги, а тим більше розмовники, створюють не продавці.
2) МИ різні (і сприймаємо себе по-різному). Пересічні люди (теж українці!), котрі турбуються більше, що їм покласти в корзину, що одягнути, як краще заробити, де купити і де продати — не переймаються національною ідентифікацією.
3) ВОНИ — теж різні. Одні довго були колоніями інших, інші — керували і тепер продовжують уявляти себе панівними націями світу. Тому, напевно, ставляться до нас залежно від того, в якому становищі самі перебувають. Думаю, якби укладачами були не англомовці, а, скажімо, словаки, то українська і білоруська мови не зникли б зі сторінок розмовника.
4) НАМ все-таки бракує рупорів у світі((((( Тому я стараюся всюди, де б не був, використовувати будь-яку можливість «порупорити» про українців і Україну.
Погоджуюся! (особливо в тому, що потрібна просвітницька політика українців за кордоном).
Крім одного моменту: автономний регіон Каталонія за величиною такий, як наші області. А Україна займає дай боже кілометрів квадратних! На мапі Європи її неможливо не помітити.
Взагалі, якщо глянути на карту, південні слов’яни — дуже клаптикові, особливо в географічному сенсі. За останні кілька років там з’явилися нові держави. Їхні мови схожі між собою ще більше, ніж українська з білоруською, крім того — великий шар їхньої лексики утворений недавно, з розпадом Югославії.
Отже, в тому, що розмовник представлений всіма цими мовами — але з винятком декотрих, також східноєвропейських — логіки, котрої вимагається при укладанні таких територіальних розмовників, немає. Але зате є логіка геополітики: західна європейська еліта у своїй більшості:
1) все ще боїться Росії;
2) нічого не знає про те (або ж знає дуже узагальнено), що ж там є на схід від них (одна з каледонських приказок: «Після Угорщини починається Китай»);
3) під Європою (і відповідно під терміном «східноєвропейський») розуміє тільки те, що перебуває в межах Євросоюзу;
4) сприймає Україну, Білорусь, Молдову (колишні республіки СРСР) буквально як СРСР.
Святославе, замість того, аби цитувати окремі рядки Біблії, подивіться фільм, з котрого почалася дискусія. Там є відповідь. І про Бога, і про віру, і навіть з біблійними цитатами.
Ми з ним дуже любилися. Я йому вичісував шерсть, гладив, чистив очі. Але вже років десять його нема: інші собаки загризли. Це сталося тоді, як бабуся переїхала на зиму до нас і на обійсті нікого не залишилося. Поховали ми його біля липи.
А стосовно «переклЯду» — то це, напевно, нехитра авторська витребенька (у доброму сенсі), бо вже слово «переклАдач» в наступному реченні — традиційної орієнтації.
а феєрверки — це вже марнотратство (гріх!, за християнською концепцією)
А на заході України мало того, що розмовна мова мало відображена в офіційній, та ще й варіюється в кожній області. Тому й така ситуація.
Мене батьки вчили: «Своє люби, чуже шануй».
Тому чуже я шаную (мов є тисячі і носії для кожної потрібні, не маю нічого проти інших народів), але своє стараюся оберігати, бо інакше після мовної мішанини прийде мішанина в ментальності (особливо якщо це здійснюється за рахунок мого світу).
2) МИ різні (і сприймаємо себе по-різному). Пересічні люди (теж українці!), котрі турбуються більше, що їм покласти в корзину, що одягнути, як краще заробити, де купити і де продати — не переймаються національною ідентифікацією.
3) ВОНИ — теж різні. Одні довго були колоніями інших, інші — керували і тепер продовжують уявляти себе панівними націями світу. Тому, напевно, ставляться до нас залежно від того, в якому становищі самі перебувають. Думаю, якби укладачами були не англомовці, а, скажімо, словаки, то українська і білоруська мови не зникли б зі сторінок розмовника.
4) НАМ все-таки бракує рупорів у світі((((( Тому я стараюся всюди, де б не був, використовувати будь-яку можливість «порупорити» про українців і Україну.
Крім одного моменту: автономний регіон Каталонія за величиною такий, як наші області. А Україна займає дай боже кілометрів квадратних! На мапі Європи її неможливо не помітити.
Отже, в тому, що розмовник представлений всіма цими мовами — але з винятком декотрих, також східноєвропейських — логіки, котрої вимагається при укладанні таких територіальних розмовників, немає. Але зате є логіка геополітики: західна європейська еліта у своїй більшості:
1) все ще боїться Росії;
2) нічого не знає про те (або ж знає дуже узагальнено), що ж там є на схід від них (одна з каледонських приказок: «Після Угорщини починається Китай»);
3) під Європою (і відповідно під терміном «східноєвропейський») розуміє тільки те, що перебуває в межах Євросоюзу;
4) сприймає Україну, Білорусь, Молдову (колишні республіки СРСР) буквально як СРСР.