Текст, напевно, справді не зовсім народний, а котрогось «невідомого автора з народу».
Така практика не нова — коли серед народних текстів з'являються авторські. Так, наприклад, робив Юрій Федькович, коли майже півтораста років тому збирав народні пісні і формував з них збірники (не тільки придумував власні, а переробляв народні, дописував рядки, причому свого співавторства не зазначав).
Ще мені добре відома коляда «Сумний був той Святий Вечір // в сорок шостім році, // по всій нашій Україні // плач на кождім кроці...» на мелодію «Нова радість стала».
А недавно, коли готував матеріали до кандидатської, то знайшов «Малий колядник», виданий у Чернівцях 1909 року. А в ньому — поміж відомими колядами — «Нову коляду»:
«Ой держіть ви цїлим серцем нашу руску вїру!
…
Ой підемо, пане брате, від хати до хати,
…
Поспитаєм, чи тверезість всї вже слюбували,
Чи в піяньствї і поганьствї ще котрі остали?
Християне, не погани — арендарі знайте!
Пекельної нам отрути більше не давайте!»
Отже, людям було важливо, аби суспільство, в якому вони живуть, було здорове соціально і національно.
У кожного свій ритм життя, свої потреби. Тому якщо для одного цей ритм нормальний, для іншого він може бути заповільний або зашвидкий. Але ж для чогось люди зустрічаються перед тим, як одружуватися, «вивчають» одне одного?
Не склалися стосунки — отже, іспит не пройдено.
Стосовно неподання «макетування-верстки-дизайну». (Камінь в мій город, тому візьму коментар цієї фрази візьму на себе).
Подавати матеріал і спілкуватися хочеться тоді, коли бачиш у студентів віддачу, бажання вчитися і коли керівництво сприяє (наприклад, закупляє компи для лабораторії — це взагалі ірреальна ситуація!), а не тоді, коли предмет ставлять п'ятою парою (з цієї п'ятої пари студенти, котрі працюють, намагаються піти, а ті, котрі до третього курсу ще не пробували працювати, хочуть чимшвидше додому).
швидше за все, думаю, або набиття писків, або розпивання пива, як і сварка, дикусія — все це відбуватиметься в інтернетному просторі
а в реалі ви просто зутрінетесь на коридорі і привітаєтесь (якщо знайомі)
про лід іде мова у предметі «Журналістська майстерність», котрий починається з четвертого семестру. чи на інших предметах він починається раніше — не знаю.
ні, зовсім не те. коли прочитав тему і побачив фотку, то перша асоціація в мене стосувалася «найдавнішої професії».
але щоб не образити дівчини, я не хотів цей зв'язок констатувати.
З Вами, Альберте, згідний. Коментар адресувався Святославові, він вжив слово «нація»: "… не столько о «негативе» власти, сколько о «негативе» самой нации..."
Така практика не нова — коли серед народних текстів з'являються авторські. Так, наприклад, робив Юрій Федькович, коли майже півтораста років тому збирав народні пісні і формував з них збірники (не тільки придумував власні, а переробляв народні, дописував рядки, причому свого співавторства не зазначав).
Ще мені добре відома коляда «Сумний був той Святий Вечір // в сорок шостім році, // по всій нашій Україні // плач на кождім кроці...» на мелодію «Нова радість стала».
А недавно, коли готував матеріали до кандидатської, то знайшов «Малий колядник», виданий у Чернівцях 1909 року. А в ньому — поміж відомими колядами — «Нову коляду»:
«Ой держіть ви цїлим серцем нашу руску вїру!
…
Ой підемо, пане брате, від хати до хати,
…
Поспитаєм, чи тверезість всї вже слюбували,
Чи в піяньствї і поганьствї ще котрі остали?
Християне, не погани — арендарі знайте!
Пекельної нам отрути більше не давайте!»
Отже, людям було важливо, аби суспільство, в якому вони живуть, було здорове соціально і національно.
Не склалися стосунки — отже, іспит не пройдено.
Подавати матеріал і спілкуватися хочеться тоді, коли бачиш у студентів віддачу, бажання вчитися і коли керівництво сприяє (наприклад, закупляє компи для лабораторії — це взагалі ірреальна ситуація!), а не тоді, коли предмет ставлять п'ятою парою (з цієї п'ятої пари студенти, котрі працюють, намагаються піти, а ті, котрі до третього курсу ще не пробували працювати, хочуть чимшвидше додому).
а в реалі ви просто зутрінетесь на коридорі і привітаєтесь (якщо знайомі)
вийшло дуже багатозначно!!!
але щоб не образити дівчини, я не хотів цей зв'язок констатувати.
найбільше радості принесли вовчики-братики і снігова кицька:)
доземний уклін
чекав, правда, більшого, але — якщо починати з нуля — тоді й одиничка виглядає непогано:)
хай не зупиняються!
чомусь не хочеться знаходити зв'язку між другою фоткою і темою передачі…