Остап Ножак
Рейтинг
+32.29
Сила
77.86

Остап Ножак

o-nogak

avatar
і справді, реклами як такої немає… на перший погляд і не помітиш:)
avatar
теж може бути.
avatar
Це вже інше питання:)
avatar
Спасибі. Чи нечемність — від щастя… не впевнений.
У всьому іншому — згідний з Вами.
avatar
не напевно, а точно!)
avatar
так, ЛЮБОВ — це найкращий зі всіх подарунків!
avatar
дивися, будь обережною, коли загадуєш бажання: дванадцята година близько!)))
avatar
Жахів, ти не думай, ти теж є в моєму світі:)
До речі, «Спочатку був Жахів...» (у цих коментарях)
avatar
і вже тоді вони стають у першу чергу матерями/батьками — але ТІЛЬКИ ДЛЯ СВОЇХ ДІТЕЙ. Для решти осіб вони продовжують бути просто людьми!
avatar
Та я ж без іронії, я на повному серйозі:)) У мене, наприклад, є своя Інґа Кейван, котра дихає тихо так. Ти ж знаєш.
avatar
Як казав Поплавський на концерті у Львові чи Тернополі, «кожна моя пісня — це на одну москальську пісню менше».
avatar
Галино, поважаю Вас за ці слова!
avatar
І кожен зараз собі уявить: «о, в Інґи, напевно, сни такі і такі...» І почне брати за приклад. Усе дуже просто. Створення свого простору і своєї Інґи Кейван у ньому.:)
avatar
Михайле, у кожного своя палітра інстинкту, своя межа між потребою матеріальної безпеки і відчуттям… якоїсь своєї внутрішньої демократії.
Тому з Вами погоджуюся.
avatar
випадково наткнувся і… нічого собі, які афоризми… моцно зачіпає!
avatar
та є, є всякі люди і серед студентів, і серед викладачів. кожен випадок унікальний)))
avatar
До речі, коли я вдома роблю страйк і за столом не п'ю взагалі, то мене спочатку напучують: «треба, трошки треба, аби шлунок нормально працював, бо ж дивися, скільки всього на столі». Це раніше. А тепер уже звикли.)
avatar
Та сто років тому не тільки це було. Були і товариства тверезости, і культура «пиття до когось» (це коли один келішок обходить увесь стіл).
avatar
а якщо ще порахувати, яка економія виходить!..
avatar
Погоджуюся. Не просто гидко, а ДУЖЕ гидко. Якось їздив до Румунії у відрядження, треба було їхати потягом, потім вночі в якомусь кучерявому селі робити пересадку. І в першому потязі, і на тій кучерявій станції до нас чіплялися п'яниці. Загалом ніби з добрими намірами (потанцювати, поспілкуватися, застерегти від поганої погоди), але ж у пост-алкогольному обрамленні!
Щодо мене, то на свята також не буду пити.