Замість України - сіра пляма

Eastern Europe: phrasebooks: [Includes mini-dictionary for each language (Albanian, Bulgarian, Croatian with Serbian, Czech, Hungarian, Macedonian, Polish, Romanian, Russian, Slovak, Slovene)]. – 4th edition – February 2007. – Footscray, Victoria (Australia): Lonely Planet Publications Pty Ltd ABN 36 005 607 983, 2007. – 456 p. – (Lonely Planet). ISBN 978-1-74104-056-2. 
Small Talk: Eastern Europe: 10 essential languages for city breaks [Albanian, Bulgarian, Croatian, Czech, Hungarian, Macedonian, Polish, Russian, Slovak, Slovene]. – 1st edition – March 2007. – Footscray, Victoria (Australia): Lonely Planet Publications Pty Ltd ABN 36 005 607 983, 2007. – 128 p. – (Lonely Planet). ISBN 978-1-74179-107-5.

Переглядаючи перший цьогорічний номер «Українського тижня», наткнувся на рекламу книгарні "Є". Рекламу книжок, ясна річ. І не просто книжок, а англійськомовних путівників від марки «lonely planet». І це нагадало мені одне неприємне видиво...

Видавнича організація «lonely planet» спеціалізується на різних путівниках, довідниках, картах і розмовниках. Зокрема й на регіональних багатомовних розмовниках. Має б’юра в Австралії, Сполучених Штатах і Об’єднаному Королівстві — тобто створює лектуру головним чином для англомовних користувачів. А вже поширює її по всьому світу. І от — заходжу я два роки тому в полудневій Угорщині до книжкового супермаркету «Александра» (до речі, красиве розміщення книжок пірамідками, сходинками, кубиками і, звісно, на полицях уздовж стін, усміхнені продавчині з володінням англійською, посередині залу альтанка — для тих, хто хоче посидіти, почитати дещо або просто почекати друга… але це — заслуга глобалізації, а не угорців)...
 
Так от, у тім супермаркеті я знайшов РОЗМОВНИКИ від «lonely planet»: обидва східноєвропейські — їхні описи можете побачити тут, на сторінці, під заголовком. У кожному близько десятка мов і кожній мові передують короткі вступи, характеристика фонетичної системи, красива графічна заставка.
 
А тепер здогадайтеся: котрої мови в розмовнику немає?
 
Правильно: української. А ще — білоруської.
 
Після звороту титулу можна знайти мапу східної Європи, де кожна країна має свій колір. Мають усі — від поляків до албанців і від словенців до росіян — крім України, Білорусі, Молдови, держав Прибалтики. У нас — світлі плями. Вірніше, сірі. Сірі плями у розмовах? Сірі плями в історії? Сірі плями у стосунках? Напевно, укладачі вирішили, що в нас запросто можна спілкуватися якимись іншими мовами (якими? — російською, польською, румунською, словацькою?). Чи, можливо, вони уявляють Україну і Білорусь шматками Росії. Або ж ще не зреагували на події 20-річної давнини.
 
До речі, коли існувала чехословацька державна формація, то там кожен словак знав чеську, хоч не кожен чех володів словацькою. Але в розмовнику подають їх обох — і словацьку, і чеську.
 
Взагалі-то слова «Україна», «українці» згадуються в книжечках не раз — коли йдеться про історію болгарської, польської, російської, румунської чи ще якоїсь, спорідненої з нашою чи то місцевістю, чи походженням, чи мешканням носіїв. Але то тільки згадки. А так — для англомовців української не існує.
 
До речі, в передмові до російської частини сказано: «The official language of the Russian Federation, Russian is also used as the second language in the former republics of the USSR and is widely spoken throughout Eastern Europe»… І відразу згадую, як угорці (середнього віку — ті, що вивчали в школі російську) відверталися при згадці про неї або щонайменше гордо казали, що вчили за Союзу її в школі і ще скількись там років у гімназії чи в університеті, та так і не вивчили.
 
Словом, таке.
 
І, до речі, обидва розмовники видані 2007 року — тобто після Помаранчевої революції.
 
Якщо про російську мову в розмовнику написано неправду, то чи застрахований я від того, що все є правдою, що написано про угорську і польську мови? Чи можу я довіряти і впевнено вторити за укладачами латинкову транскрипцію? Чи вірно проставлені наголоси? Чи не заховався блуд ще десь? А так хотілося вірити красиво оформленому й продуманому виданню…
 
І гортаю, і малюнки розглядаю, і системою поділу на склади й позначення наголосу захоплююся, і приємною обкладинкою любуюся, а все з думки не йде оте «second language»…