Ціна безцінного

Блоґ: Остап Ножак

У мого друга позавчора померла бабуся.
Він вчиться в Чернівцях — за 500 кілометрів від дому, тому на похорон не зміг поїхати.
Але пішов замовити молитву за неї в тутешній монастир. Там за це гроші взяли згідно з прейскурантом і перепитали, чи вона справді була православною і чи точно московського патріархату. Якби сказав: київського, автокефальна чи греко-католичка, то вказали б на двері.
Отакий результат життя — після смерті сподіватися на молитву за гроші, або так і не отримати її через те, що колись хтось у церковних верхах когось розділив/підпорядкував/відчужив.
А зрештою, чого я дивуюся? Бог, здається, вже давно поміняв резиденцію…

15 коментарів

Тут нема нічого дивного. У церквах Московського патріархату таке постійно… Вони вважають, що їхня віра істинна й не визнають інших!!!

Як і будь-яка секта…

Їхня віра «православна»… і кінець…

розказали анекдот. Помер один добрий чоловік, потрапив до раю, і Св. Петро проводить йому ознайомчу екскурсію. Веде по всіх стежечках-закуточках, і розказує: «Дивись, отут у нас греко-католики. А отут — баптисти. А в оцьому місці адвентисти зібралися. А це п'ятдесятники, там — іудеї...» Ну і т.д. А в одному куточку каже пошепки «А тут у нас — православні Московського Патріархату». Екскурсант питає здивовано: «А чому пошепки?» На що Св. Петро пояснює: «А вони думають, що вони тут самі». :)))

«Когда христиане без конца рассуждают о «блеске и нищете» одежд и часов – это признак духовного нездоровья. Или зависти. Или вечной квазидиссидентской привычки ругать все сильное, дорогостоящее, властное. Привычки, к счастью, уходящей в прошлое вместе с левацким пониманием христианства». (Ваш во Христе, протоиерей Всеволод Чаплин)

з Чапліним все ясно, робота в нього така — нагадати своїм парафіянам, що «рассуждать — врєдно».

«Верующие – среди которых чурающиеся богатых вещей интеллигенты (пост)советского типа давно уже не составляют большинство – скорее не понимают и не примут ситуации, когда муфтий или раввин будут ездить на более престижной машине, чем Патриарх». У XXI ст. Церква, як видно, «робить ставку» на інший «клас». Як свого часу «поставила» в Римській імперії.

Не бачу зв'язку між дописом і коментарем. «О «блеске и нищете» одежд и часов» я не писав.

Між блиском шат і годинників — та молитовними прейскурантами — існує конкретний математичний зв'язок. Як існує зв'язок між прейскурантами — та поділами за першість в їх розподілі.

пробач… напевно, я занадто тупий((

У такому разі варто допустити, що головна теза допису зведена не стільки до проблеми «сподіватися на молитву за гроші», скільки до проблеми "іноді не сподіватися навіть за гроші". Тоді РПЦ та УПЦ МП можна запідозрити в більшому ідеалізмі, ніж прийнято вважати.

ого! ну це вже занадто. Зашореність — це не ідеалізм.

Швидше до обох проблем.

Церква все робить для людей, полегшує їм життя… Люди (тіпа новоспечені прихожани) не завжди обізнані з традиціями матеріальної винагороди «отцям» церкви за їхню духовну роботу. Тому й запитують постійно в «служащіх» скільки давати. Щоб полегшити таку прихожанську долю, церква, напевно, й пішла назустріч — написала прейскурант))) А щоб знати достовірно скільки й за кого молитися, змушені уточнювати «а до якої церкви ви (він/вона/воно) ходите?» )))
«Релігія — це опіум для народу», а церква — це штрикавка для нього))

Дотепне пояснення.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте