Так минає висока любов

SIC  TRANSIT  AMOR  GRANDIFICUS
…адже що таке небо, як не система
дзеркал, розташованих, щоправда, таким чином, щоби нічого
не можна було побачити.
Сергій Жадан, “Некомерційне кіно”


Бліда білизна на балконі стає темнішою,
починає пророкуватися на вечір.
Зі свого вікна я бачу, як навпроти
жіночка готує яєшню.
 
Спершу вона залазить на стілець,
відкриває шухляду в креденсі, повну яєць,
вибирає однією рукою два, відразу два –
так, ніби все життя, цілих сорок з половиною років,
вчилася брати два яйця вкупі –
файно в неї це виходить, до біса файно;
тож вона бере ті яйця,
іншою рукою засовує шухляду –
стару шухляду, бо дуже добре чути,
як її дерев’яні боки труться об внутрішні боки стола,
ніби неканонічні євангелія між собою –
і щось несутнє створюється при тім терті,
якийсь несутній ритм дерева, спів і скрип,
скрегіт і плач Єремії, дерев’яна “алилуя”
розрізає будинки за соту долю секунди
і затихає, даруючи спокій домогосподиням
у часі їхніх кухонних молитов
з рецептурними молитвениками в руках.
 
Ось жіночка ллє олію на гарячу сковорідку,
кілька крапель падає на бляху між конфорками
(так треба: жертва самоспалення),
чекає поки олія розтечеться по всьому дну і розігріється,
і вже західне сонце криваво заглядає на стіну в кухні,
від чого вогонь стає невидимим, отже, – всесильним.
 
Далі жіночка витворює щось там на дні сковорідки,
що – мені не видно зі свого вікна,
напевно, досипає до яєшні коріандру,
кміну, петрушки, кропу, меленого лаврового листу,
меленого духмяного перцю, тертого кореню петрушки,
кришить триколор болгарських перців,
зелені п’юрка цибулі, червоні ясна помідорів,
усе те розмішує по дну, розбиває жовток, наче таргана, ложкою
і втирає сіль, ніби в рану, ножем;
а може, просто водить виделкою,
перемішуючи соняшні сплетіння тіл обох яєшних мучеників.
 
Тут жіночка іде на хвильку до кімнати – взяти з собою кота,
най би він подивився на її кулінарні страсті,
а я тим часом розглядаю їх без неї.
За хвильку яєшню переносить на тарілку
і ділить ножем навпіл – собі й котові.
Таємна вечеря при свідках.
 
Сонце нарешті зникає за антенами,
і білизна, що ніби сива вдова з обвислими грудьми,
готується лякати вечірніх променадників.