ОРГАННИЙ БЛЮЗнірський сонет

тітонька яка отримує задоволення від слухання віршів
її думки повільно маневрують від одного ерогену до іншого
тітонька повисає на люстрі і там розгойдується повільно збільшуючи і збільшуючи амплітуду
аби впасти звідти на читця що захлинається доводячи її до вивертання назовні
 
тітонька яка відчуває комфорт коли поети міняють сцену зі швидкістю пальців що грають саксофон
навіть сусіди вже не оглядаються
вони знають що тітонька п’ятий ряд сорок восьме зліва то вже жива суміш задоволення
сусіди вже не затикають вуха дітям “пан думає діти не знають шо то є?!”
 
тітонька довго плеще в долоні тримаючись ногами за стілець
а її глибока уявна оркестрова яма що бризкає на сусідів живицею любовної лірики
все зменшується і зменшується до розмірів якими зручно проводити лінгвістичний аналіз тексту
 
тітонька нарешті вмощується якнайзручніше і молоді багатодітні чоловіки стають у чергу
обговорити з нею дотримання ритму пластику образів новаторство автора та інші грані інтимного ґатунку
черга росте і росте бо ж усім відомо що саме на тітоньку в цю мить вказує своєю велемудрістю божий перст